Про кредитні договори в іноземній валюті або банківську таємницю
Для обґрунтування правомірності укладання кредитних договорів в іноземній валюті банки часто посилаються на лист Національного банку України № 28-313/2178 від 29.05.2001 та на лист Національного банку України № 13-210/7871-22612 від 07.12.2009.
Вважаю за необхідне навести зміст цих листів.
НАЦИОНАЛЬНЫЙ БАНК УКРАИНЫ
ПИСЬМО
от 29.05.2001 г. N 28-313/2178
Департамент валютного контроля и лицензирования Национального банка Украины рассмотрел ваш запрос <...> и по существу затронутых вопросов сообщает следующее.
В соответствии с подпунктом «в» пункта 4 статьи 5 Декрета Кабинета Министров Украины «О системе валютного регулирования и валютного контроля» от 19.02.93 N 15-93 индивидуальной лицензии требуют операции по предоставлению и получению резидентами кредитов в иностранной валюте, если сроки и суммы таких кредитов превышают установленные законодательством пределы.
На настоящий момент требования или какие-либо ограничения относительно предельного размера сумм и сроков возврата кредитов в иностранной валюте, привлекаемых или предоставляемых резидентами Украины, действующим законодательством не установлены, поэтому осуществление резидентами операций по получению или предоставлению кредитов в иностранной валюте не требует индивидуальной лицензии Национального банка Украины.
Вместе с тем Указом Президента Украины «Об урегулировании порядка получения резидентами кредитов, займов в иностранной валюте от нерезидентов и применении штрафных санкций за нарушение валютного законодательства» от 27.06.99 N 734/99 установлено, что договоры, предусматривающие исполнение резидентами долговых обязательств перед нерезидентами по занятым у них кредитам, займам в иностранной валюте, подлежат регистрации Национальным банком Украины. В случае получения резидентами кредитов, займов без регистрации договоров к резидентам применяются финансовые санкции — штрафы в сумме, эквивалентной одному проценту размера полученного кредита или займа и пересчитанной в национальную валюту Украины по официальному обменному курсу Национального банка Украины на день получения кредита, займа, с последующей обязательной регистрацией указанных договоров.
Порядок регистрации договоров, предусматривающих исполнение резидентами долговых обязательств перед нерезидентами по привлеченным от нерезидентов кредитам, займам в иностранной валюте, определен постановлением Правления Национального банка Украины от 22.12.99 N 602, зарегистрированным в Министерстве юстиции Украины 13.01.2000 под № 15/4236.
Директор Департамента
валютного контроля и
лицензирования НБУ С. Брагин
НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 07.12.2009 р. N 13-210/7871-22612
Департамент валютного регулювання
Територіальним управлінням Національного банку України,
банкам України та їх філіям
Асоціації українських банків
Про правомірність укладання кредитних договорів в іноземній валюті
Національний банк України у зв’язку з запитами банків з питання щодо правомірності укладання кредитних договорів в іноземній валюті повідомляє наступне.
Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі — Закон про банки) кошти — гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Згідно з статтею 345 Господарського кодексу України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.
Статті 47 та 49 Закону про банки визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі — Декрет).
Одночасно зазначаємо, що нормативно-правовими актами Національного банку України встановлені вимоги щодо оцінки ризиків за операціями в іноземній валюті, зокрема, Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 N 368, передбачена вимога покриття капіталом валютного кредитного ризику; Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 N 279, встановлено підвищені коефіцієнти резервування за кредитними операціями в іноземній валюті.
При цьому з урахуванням особливостей діяльності банківських установ в умовах фінансової кризи, Національний банк України постановою Правління Національного банку України від 01.12.2008 N 406 «Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» посилив вимоги щодо формування банками спеціальних резервів за кредитами, наданими позичальникам в іноземній валюті.
З вищевикладеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Щодо вимог підпункту «в» пункту 4 статті 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, повідомляємо.
На сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті.
Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.
Додатково зазначаємо, що на сторінці Національного банку України в мережі Інтернет за адресою: http://www.bank.gov.ua/Publication/pres_service/2009/sud_rishennya_191109.pdf розміщено інформаційне повідомлення від 19.11.2009 про рішення Вищого господарського суду стосовно судових рішень, які визнавали незаконність надання банком кредитів в іноземній валюті та у зв’язку з цим недійсність договорів кредитування в іноземній валюті.
Виконавчий директор
з питань валютного
регулювання та контролю А. І. Балюк
На думку авторів зазначених листів, уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземної валюті.
Припис підпункту «в» пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»
№15-93 від 19.02.1993, який вимагає наявність індивідуальної ліцензії вважається авторами по суті нікчемним тому, що на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті.
Таким чином, Національний банк України устами своїх співробітників протягом майже 10 років обвинувачує всемогутнього законодавця в ліні.
А що сам Національний банк України?
Згідно з пунктом 14 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» ( у редакції Закону України від 10.01.2002 р. N 2922-III) НБУ здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій;
З другого боку, стаття 56 «Нормативно-правові акти Національного банку» Закону України «Про Національний банк України» наголошує, що:
«Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов’язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.
Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом’якшують або скасовують відповідальність.»
Жодному із критеріїв, встановлених Законом України «Про Національний банк України» вищезгадані листи не відповідають, не є нормативно-правовими актами і являють собою неофіційне тлумачення норм законів співробітниками НБУ, яке відображає їх особисту думку і не мають загальнообов’язкової сили.
Чому тоді НБУ їх публікує?
Це є таємниця.
Можливо не вистачає повноважень?
В такому випадку НБУ має право і повинен використовувати припис пункту 21 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» (згідно із Законом України від 01.12.2005 р. № 3163-IV) про те, що НБУ вносить у встановленому порядку пропозиції щодо законодавчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій Національного банку України.
Не вистачило часу? Невідомо…
Але, в даний час можливо зробити лише один висновок.
Припис підпункту «в» пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15-93 від 19.02.1993, який вимагає наявність індивідуальної ліцензії, ніхто не відміняв. Протилежна думка співробітників НБУ в судовому процесі має не більше значення, ніж; будь-яка інших думка учасників цього процесу.
Зарайський Володимир — юрисконсульт
Юридичного об’єднання «СН-груп»
