Практика
Серед підприємців існує приказка про те, що стопроцентна передоплата – кращий спосіб не втратити віру у людство. Це означає, що для продавця повна передоплата за товар – гарантія відсутності проблем з отриманням грошей за поставлений товар. З іншого боку, і покупець має можливість відшкодувати гроші у випадку недопоставки товару або поставки недоброякісного товару. В даному випадку правовідносини між продавцем і покупцем детально регулюються положеннями глави 54 ЦК України.
Однак, для інших видів договорів ситуація з передоплатою значно складніша. Так, при виконані договору підряду необережна виплата авансу підряднику може мати досить негативні наслідки для замовника.
Чинне законодавство України імперативно не передбачає повернення передоплати (авансу) за договором підряду у разі невиконання або неналежного виконання умов договору з боку підрядника!
Ч. 2 ст. 852 ЦК України наголошує, що за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Як бачимо, винна сторона відповідає лише за збитки.
Встає питання: чи є аванс (передоплата) вважатися в цьому випадку збитками?
Відповідь – ні.
Ч. 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
В свою чергу, згідно з ч.1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Таким чином, аванс (передоплата) не є збитками.
Саме така правова позиція викладена, наприклад, в постанові ВГСУ від 16.08.2006р. у справі №44/193 про розірвання договору підряду та повернення передоплати за договором підряду (відмовлено у порушенні провадження з перегляду ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 5 жовтня 2006 року).
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили позивачеві в задоволенні у позові у частині стягнення з позивача передоплати в сумі 764 410,04 грн., посилаючись на відсутність у ст. 852 та ст. 858 ЦК України таких правових наслідків як повернення передоплати, в тому числі, і уразі розірвання договору. Не може бути стягнута передоплата і на підставі ст. 22 ЦК України та ст. 225 ГК України, оскільки вона не підпадає під визначення збитків.
Відмовляючи позивачеві в задоволенні касаційної скарги, ВГСУ зауважив, що грошові кошти (передоплата) за виконання підрядних робіт в силу частини другої ст. 22 ЦК України не можуть вважатися збитками, оскільки в розумінні вказаної норми збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, яка особа зробила або мусить зробити для відновлення порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Не можуть бути віднесені сплачені кошти до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення і згідно з частиною першою ст. 225 ГК України, оскільки вони не є вартістю втраченого, пошкодженого або знищеного майна; додатковими витратами (штрафними санкціями, сплаченими іншим суб’єктам, вартістю додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесеними стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаним прибутком (втраченою вигодою), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною; матеріальною компенсацією моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Статті 653, 837, 852, 858, 864 ЦК України, на які посилався у своїй касаційній скарзі позивач, також не містять у разі розірвання договору такого правового наслідку, як повернення сплачених за договором коштів.
Як уникнути складнощів (а потенціальне — не втратити гроші зовсім), якщо обставини змушують провести передоплату за договором підряду?
Відповідь єдина. Використовувати норму частини 2 ст. 6 ЦК України про те, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства свої відносини, які не врегульовані цими актами. Тобто, при укладанні договору підряду необхідно передбачити умови повернення підрядником авансу у випадках неналежного виконання або невиконання договору підряду.
Однак, для інших видів договорів ситуація з передоплатою значно складніша. Так, при виконані договору підряду необережна виплата авансу підряднику може мати досить негативні наслідки для замовника.
Чинне законодавство України імперативно не передбачає повернення передоплати (авансу) за договором підряду у разі невиконання або неналежного виконання умов договору з боку підрядника!
Ч. 2 ст. 852 ЦК України наголошує, що за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Як бачимо, винна сторона відповідає лише за збитки.
Встає питання: чи є аванс (передоплата) вважатися в цьому випадку збитками?
Відповідь – ні.
Ч. 2 ст. 22 ЦК України визначено, що збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
В свою чергу, згідно з ч.1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Таким чином, аванс (передоплата) не є збитками.
Саме така правова позиція викладена, наприклад, в постанові ВГСУ від 16.08.2006р. у справі №44/193 про розірвання договору підряду та повернення передоплати за договором підряду (відмовлено у порушенні провадження з перегляду ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 5 жовтня 2006 року).
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили позивачеві в задоволенні у позові у частині стягнення з позивача передоплати в сумі 764 410,04 грн., посилаючись на відсутність у ст. 852 та ст. 858 ЦК України таких правових наслідків як повернення передоплати, в тому числі, і уразі розірвання договору. Не може бути стягнута передоплата і на підставі ст. 22 ЦК України та ст. 225 ГК України, оскільки вона не підпадає під визначення збитків.
Відмовляючи позивачеві в задоволенні касаційної скарги, ВГСУ зауважив, що грошові кошти (передоплата) за виконання підрядних робіт в силу частини другої ст. 22 ЦК України не можуть вважатися збитками, оскільки в розумінні вказаної норми збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, яка особа зробила або мусить зробити для відновлення порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Не можуть бути віднесені сплачені кошти до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення і згідно з частиною першою ст. 225 ГК України, оскільки вони не є вартістю втраченого, пошкодженого або знищеного майна; додатковими витратами (штрафними санкціями, сплаченими іншим суб’єктам, вартістю додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесеними стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаним прибутком (втраченою вигодою), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною; матеріальною компенсацією моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Статті 653, 837, 852, 858, 864 ЦК України, на які посилався у своїй касаційній скарзі позивач, також не містять у разі розірвання договору такого правового наслідку, як повернення сплачених за договором коштів.
Як уникнути складнощів (а потенціальне — не втратити гроші зовсім), якщо обставини змушують провести передоплату за договором підряду?
Відповідь єдина. Використовувати норму частини 2 ст. 6 ЦК України про те, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства свої відносини, які не врегульовані цими актами. Тобто, при укладанні договору підряду необхідно передбачити умови повернення підрядником авансу у випадках неналежного виконання або невиконання договору підряду.
Зарайський Володимир — юрисконсульт
Юридичного об’єднання «СН-груп»
Юридичного об’єднання «СН-груп»
Вт 09 Червня 2009р. 13:42
Коментарі (0)
