Практика
Відповідно до законодавства України забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу, а також будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання. При цьому можуть встановлюватись законодавством України вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров’я працівника.
При укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, – також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи. При цьому, нормами ст.25 КЗпП встановлено, що при укладенні трудового договору роботодавцю забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, прописку та документи, подання яких не передбачено законодавством.
Трудовий договір вважається укладеним, коли сторони досягли згоди з усіх умов, у тому числі з обов’язкових та додаткових.
Законодавство в окремих випадках містить певні обмеження прийому на роботу. Такі обмеження стосуються окремих категорій працівників і окремих видів робіт. Так, враховуючи особливості жіночого організму, забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, по санітарному та побутовому обслуговуванню).
Існують і інші обмеження прийому на роботу, які враховують особливості організму людини, характер та специфіку роботи тощо. Однак, всі ці обмеження встановлюються виключно законодавством України, а не роботодавцем.
Заява – це документ, який містить прохання особи (особиста заява) або установи (службова заява) щодо здійснення своїх прав або захисту інтересів.
При цьому, слід враховувати, що письмова форма трудового договору в сучасних умовах є найбільш оптимальною. Особливо її значення збільшується зі зростанням договірного регулювання праці та розширенням прав підприємств в регулюванні трудових відносин, відносин щодо додаткового соціального забезпечення працівників.
Трудовий договір може бути безстроковим, тобто таким, що укладається на невизначений строк; може укладатись на визначений строк, який встановлений за погодженням сторін; може укладатись на час виконання певної роботи. При цьому, обумовлено, що строковий трудовий договір укладається лише у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Трудовий договір може бути укладений з умовою, як про повний, так і про неповний робочий час.
Згідно ст.21 КЗпП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
2.1. Гарантії при укладенні, зміні та припиненні трудового договору:
Забороняється необгрунтована відмова у прийнятті на роботу.
Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.
Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров’я працівника можуть встановлюватись законодавством України.
2.2. Строки трудового договору:
Трудовий договір може бути:
1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;
2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
2.3. Укладення трудового договору:
Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов’язковим:
1) при організованому наборі працівників;
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я;
3) при укладенні контракту;
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);
6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, — також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи.
Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.
Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров’я.
Звичайно, найголовнішим етапом при укладенні трудового договору є досягнення сторонами угоди. Отже, видання наказу чи розпорядження про зарахування працівника на роботу – це вже наслідок, результат, правова оболонка досягнення угоди. Таким чином, угода сторін – це сутність, а видання наказу – форма. Хоча наказ і відіграє важливу роль в оформленні прийому на роботу, ця його роль не першорядна, і полягає вона в оформленні вже досягнутої угоди. Наказ (розпорядження) не означає письмової форми договору, а тільки фіксує досягнуту домовленість.
4.1. Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
4.2. Заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться:
— відомості про працівника: прізвище, ім’я та по батькові, дата народження;
— відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;
— відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України;
— відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв’язку з цим винагороди.
Стягнення до трудової книжки не заносяться.
4.3. Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
4.4. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення — у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу(розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць — двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується «05.01.1993».
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
З наведеного випливає, що штатний розпис — це завжди документ, на противагу йому штат — не обов’язково документ, скоріше навпаки, це не документ, а реальні живі люди.
Наприклад, якщо на торговельному підприємстві на підставі трудового договору постійно працюють шість працівників, п’ять з яких є продавцями, а шостий — директор, то є всі підстави говорити, що штат цього підприємства складається з шести працівників — п’ятьох продавців та одного директора. При цьому ніякого документального підтвердження (штатного розпису) для цього не потрібно. Хоча штатом називають також і документ. У цьому разі «штат» означає те саме, що й «штатний розпис».
На практиці також часто вживають поняття «штатна одиниця».
Штатна одиниця — посадова чи робоча одиниця, передбачена штатом (штатним розписом).
Тобто штатні одиниці — це кількість, передбачена документом, на папері. Тому, скажімо, за умовами прикладу, наведеного в попередньому абзаці, некоректно стверджувати, що торговельне підприємство має шість штатних одиниць. Воно має шість працівників, які становлять його штат або працюють на штатних посадах. А штатних одиниць може бути більше чи менше, залежно від того, яка їх кількість встановлена документом цього торговельного підприємства — штатним розписом.
При укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, – також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи. При цьому, нормами ст.25 КЗпП встановлено, що при укладенні трудового договору роботодавцю забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, прописку та документи, подання яких не передбачено законодавством.
Трудовий договір вважається укладеним, коли сторони досягли згоди з усіх умов, у тому числі з обов’язкових та додаткових.
Законодавство в окремих випадках містить певні обмеження прийому на роботу. Такі обмеження стосуються окремих категорій працівників і окремих видів робіт. Так, враховуючи особливості жіночого організму, забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, по санітарному та побутовому обслуговуванню).
Існують і інші обмеження прийому на роботу, які враховують особливості організму людини, характер та специфіку роботи тощо. Однак, всі ці обмеження встановлюються виключно законодавством України, а не роботодавцем.
1. Заява
При вступі на роботу громадяни подають письмову заяву, у якій викладають прохання про зарахування на підприємство, організацію чи установу, вказуючи свою професію, кваліфікацію, спеціальність, посаду. Заява – це документ, який містить прохання особи (особиста заява) або установи (службова заява) щодо здійснення своїх прав або захисту інтересів.
2. Трудовий договір
Трудовий договір укладається як в усній, так і письмовій формі. Це звичайно вирішують сторони. Однак, відповідно до ст.24 КЗпП переважною є письмова форма, додержання якої є обов’язковим при організованому наборі працівників, при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я, при укладенні контракту, у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі, при укладенні трудового договору з неповнолітнім, при укладенні трудового договору з фізичною особою, а також в інших випадках, які передбачені законодавством України. При цьому, слід враховувати, що письмова форма трудового договору в сучасних умовах є найбільш оптимальною. Особливо її значення збільшується зі зростанням договірного регулювання праці та розширенням прав підприємств в регулюванні трудових відносин, відносин щодо додаткового соціального забезпечення працівників.
Трудовий договір може бути безстроковим, тобто таким, що укладається на невизначений строк; може укладатись на визначений строк, який встановлений за погодженням сторін; може укладатись на час виконання певної роботи. При цьому, обумовлено, що строковий трудовий договір укладається лише у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Трудовий договір може бути укладений з умовою, як про повний, так і про неповний робочий час.
Згідно ст.21 КЗпП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
2.1. Гарантії при укладенні, зміні та припиненні трудового договору:
Забороняється необгрунтована відмова у прийнятті на роботу.
Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.
Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров’я працівника можуть встановлюватись законодавством України.
2.2. Строки трудового договору:
Трудовий договір може бути:
1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;
2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
2.3. Укладення трудового договору:
Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов’язковим:
1) при організованому наборі працівників;
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я;
3) при укладенні контракту;
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);
6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, — також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи.
Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.
Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров’я.
3. Наказ
Прийом на роботу оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, тобто посадовою особою, що має право прийому і звільнення. Укладення трудового договору проходить два етапи. На першому етапі, в результаті переговорів між працівником та роботодавцем досягається угода з приводу місця роботи, роду роботи і інших умов праці, на другому – видається наказ (розпорядження) про прийом на роботу. Звичайно, найголовнішим етапом при укладенні трудового договору є досягнення сторонами угоди. Отже, видання наказу чи розпорядження про зарахування працівника на роботу – це вже наслідок, результат, правова оболонка досягнення угоди. Таким чином, угода сторін – це сутність, а видання наказу – форма. Хоча наказ і відіграє важливу роль в оформленні прийому на роботу, ця його роль не першорядна, і полягає вона в оформленні вже досягнутої угоди. Наказ (розпорядження) не означає письмової форми договору, а тільки фіксує досягнуту домовленість.
4. Трудова книжка
Трудова книжка – це основний документ, підтверджений трудовими діями та трудовим стажем працівника. Вони служать для встановлення загального, безперервного і спеціального стажу. Тому трудовим книжкам і точностям їх заповнення надається особливе значення. Порядок заповнення цього документа регламентується ст.48 Кодексу Законів про Працю України та іншими нормативними актами. При вступі на роботу трудова книжка заповнюється у 5-денний термін. До неї заносяться відомості про трудову діяльність та заохочення. Зберігається трудова книжка у відділі кадрів підприємства, на якому працює працівник. Трудова книжка повертається у тому випадку, коли працівник звільняється з роботи. У разі втрати трудової книжки видається дублікат за місцем останньої роботи. Трудова книжка може видаватися працівникові з відділу кадрів на короткий час. Трудова книжка ведеться тільки за основним місцем роботи. Працівниками, які працюють по сумісництву, трудові книжки не ведуться. Особи, які вперше поступають на роботу і не мають трудової книжки, повинні пред’явити паспорт, диплом, військовий квиток, а звільнені з місця позбавлення волі зобов’язані пред’явити довідку про звільнення. 4.1. Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
4.2. Заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться:
— відомості про працівника: прізвище, ім’я та по батькові, дата народження;
— відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;
— відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України;
— відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв’язку з цим винагороди.
Стягнення до трудової книжки не заносяться.
4.3. Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
4.4. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення — у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу(розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць — двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується «05.01.1993».
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
5. Штатаний розпис
Штатний розпис — документ, що визначає склад працівників певного закладу, установи із зазначенням їхніх посадових окладів . З наведеного випливає, що штатний розпис — це завжди документ, на противагу йому штат — не обов’язково документ, скоріше навпаки, це не документ, а реальні живі люди.
Наприклад, якщо на торговельному підприємстві на підставі трудового договору постійно працюють шість працівників, п’ять з яких є продавцями, а шостий — директор, то є всі підстави говорити, що штат цього підприємства складається з шести працівників — п’ятьох продавців та одного директора. При цьому ніякого документального підтвердження (штатного розпису) для цього не потрібно. Хоча штатом називають також і документ. У цьому разі «штат» означає те саме, що й «штатний розпис».
На практиці також часто вживають поняття «штатна одиниця».
Штатна одиниця — посадова чи робоча одиниця, передбачена штатом (штатним розписом).
Тобто штатні одиниці — це кількість, передбачена документом, на папері. Тому, скажімо, за умовами прикладу, наведеного в попередньому абзаці, некоректно стверджувати, що торговельне підприємство має шість штатних одиниць. Воно має шість працівників, які становлять його штат або працюють на штатних посадах. А штатних одиниць може бути більше чи менше, залежно від того, яка їх кількість встановлена документом цього торговельного підприємства — штатним розписом.
Бурляй Євген — юрисконсульт
Юридичного об’єднання «СН-груп»
Юридичного об’єднання «СН-груп»
Вт 31 Березня 2009р. 16:42
Коментарі (0)
