Золото?
Людство завжди виявляло підвищений інтерес до дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. Обіг дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння завжди обмежувався. І лише за правління царя Соломона срібло було рівноцінним звичайному камінню. В наші дні виправданий інтерес до дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння виявляють не тільки громадяни, а й держава. Внаслідок того, що ці коштовності являють собою особливий вид матеріальних цінностей, їх використання в будь-якій сфері має особливий вплив на економічні, зокрема фінансові відносини. Тому до тих видів господарської діяльності, які пов’язані з використанням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, держава має застосовувати особливі методи правового регулювання.
Правовою основою регулювання відносин, пов’язаних з обігом дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, є насамперед Закон України «Про державне регулювання видобутку, виробництва й використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» від 18 листопада 1997 р. № 637/9-ВР (далі — Закон про дорогоцінні метали). Так, Закон про дорогоцінні метали визначає правові засади й принципи державного регулювання видобутку, виробництва, використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними. Однак з метою забезпечення єдиної державної політики й захисту економічних і соціальних інтересів громадян діяльність, пов’язана з використанням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, потребує особливого державного регулювання шляхом встановлення організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог до суб’єктів господарської діяльності (далі — СГД або ліцензіат), які її здійснюють.
Державне регулювання в цьому випадку здійснюється шляхом ліцензування.
Відповідно до ст. 1 Закону про дорогоцінні метали, дорогоцінними металами є золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо), а дорогоцінне каміння визначено як природні й штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді. Крім того, дорогоцінне каміння розподіляється на чотири групи. До першої групи належать: алмаз, рубін, сапфір синій, смарагд, олександрит тощо.
Стаття 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р. № 1775-III (далі — Закон про ліцензування) встановлює види діяльності, що пов’язані з використанням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, для здійснення яких необхідне обов’язкове отримання ліцензії. До них належать:
— видобуток дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння (п. 6);
— виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння (п. 7);
— виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, торгівля виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння (п. 8);
— збирання і первинна обробка відходів та брухту дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння (п. 37).
Відповідно до Закону про ліцензування, Кабінет Міністрів України постановою від 14 листопада 2000 р. № 1698 (далі — Постанова про органи ліцензування) затвердив перелік органів ліцензування. Пункт 8 цього переліку встановлює, що органом ліцензування видів діяльності, зазначених у пунктах 7, 8, 37 ст. 9 Закону про ліцензування, є Міністерство фінансів України, а в пункті 6 — Державний комітет промислової політики.
Згаданою постановою органам ліцензування спільно з Державним комітетом із питань регуляторної політики та підприємництва було доручено затвердити в місячний термін ліцензійні умови провадження господарської діяльності за видами, зазначеними в затвердженому переліку. Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва спільно з Міністерством фінансів України 26 грудня 2000 р. своїм наказом № 82/350 затвердив:
— ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння (далі — Ліцензійні умови з виробництва);
— ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, торгівлі виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння (далі — Ліцензійні умови з виготовлення);
— ліцензійні умови провадження господарської діяльності зі збирання, первинної обробки відходів і брухту дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння (далі — Ліцензійні умови з обробки).
Відповідно спільним наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва та Державним комітетом промислової політики України від 26 квітня 2001 р. № 68/178 було затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з видобутку дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння.
Видобуток дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння є досить вузькою сферою діяльності, що має свою специфіку, і тому в даній публікації не розглядатиметься. Відзначимо лише те, що органом ліцензування даного виду діяльності з дня набрання чинності наказу «Про затвердження Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з видобутку дорогоцінного каміння органогенного утворення напівдорогоцінного каміння» від 26 лютого 2003 р. № 15/66 є Міністерство промислової політики, а спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування, який у межах своїх повноважень проводить планові й позапланові перевірки, є Держкомпідприємництва України та його представництва.
Правовою основою регулювання відносин, пов’язаних з обігом дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, є насамперед Закон України «Про державне регулювання видобутку, виробництва й використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» від 18 листопада 1997 р. № 637/9-ВР (далі — Закон про дорогоцінні метали). Так, Закон про дорогоцінні метали визначає правові засади й принципи державного регулювання видобутку, виробництва, використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними. Однак з метою забезпечення єдиної державної політики й захисту економічних і соціальних інтересів громадян діяльність, пов’язана з використанням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, потребує особливого державного регулювання шляхом встановлення організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог до суб’єктів господарської діяльності (далі — СГД або ліцензіат), які її здійснюють.
Державне регулювання в цьому випадку здійснюється шляхом ліцензування.
Відповідно до ст. 1 Закону про дорогоцінні метали, дорогоцінними металами є золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо), а дорогоцінне каміння визначено як природні й штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді. Крім того, дорогоцінне каміння розподіляється на чотири групи. До першої групи належать: алмаз, рубін, сапфір синій, смарагд, олександрит тощо.
Стаття 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р. № 1775-III (далі — Закон про ліцензування) встановлює види діяльності, що пов’язані з використанням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, для здійснення яких необхідне обов’язкове отримання ліцензії. До них належать:
— видобуток дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння (п. 6);
— виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння (п. 7);
— виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, торгівля виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння (п. 8);
— збирання і первинна обробка відходів та брухту дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння (п. 37).
Відповідно до Закону про ліцензування, Кабінет Міністрів України постановою від 14 листопада 2000 р. № 1698 (далі — Постанова про органи ліцензування) затвердив перелік органів ліцензування. Пункт 8 цього переліку встановлює, що органом ліцензування видів діяльності, зазначених у пунктах 7, 8, 37 ст. 9 Закону про ліцензування, є Міністерство фінансів України, а в пункті 6 — Державний комітет промислової політики.
Згаданою постановою органам ліцензування спільно з Державним комітетом із питань регуляторної політики та підприємництва було доручено затвердити в місячний термін ліцензійні умови провадження господарської діяльності за видами, зазначеними в затвердженому переліку. Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва спільно з Міністерством фінансів України 26 грудня 2000 р. своїм наказом № 82/350 затвердив:
— ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння (далі — Ліцензійні умови з виробництва);
— ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, торгівлі виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння (далі — Ліцензійні умови з виготовлення);
— ліцензійні умови провадження господарської діяльності зі збирання, первинної обробки відходів і брухту дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння (далі — Ліцензійні умови з обробки).
Відповідно спільним наказом Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва та Державним комітетом промислової політики України від 26 квітня 2001 р. № 68/178 було затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з видобутку дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння.
Видобуток дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння є досить вузькою сферою діяльності, що має свою специфіку, і тому в даній публікації не розглядатиметься. Відзначимо лише те, що органом ліцензування даного виду діяльності з дня набрання чинності наказу «Про затвердження Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з видобутку дорогоцінного каміння органогенного утворення напівдорогоцінного каміння» від 26 лютого 2003 р. № 15/66 є Міністерство промислової політики, а спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування, який у межах своїх повноважень проводить планові й позапланові перевірки, є Держкомпідприємництва України та його представництва.
Бурляй Євген — юрисконсульт
Юридичного об’єднання «СН-груп»
Юридичного об’єднання «СН-груп»
Вт 17 Березня 2009р. 16:16
Коментарі (0)
