Марка, знак чи логотип?
Серед усіх відомих живих істот лише людина є розумною істотою. Ця здатність дає їй можливість створювати щось нове, що не було відоме людству раніше. Це можуть бути об’єкти як матеріального, так і нематеріального світу. Така діяльність людини називається творчою. Але для того, щоб результат творчої діяльності людини (автора) набув статусу інтелектуальної власності, він повинен бути втілений в матеріальну форму придатну для його сприяння іншими людьми та можливості його розповсюдження.
Особа, яка своєю творчою діяльністю досягла певного логічного завершеного результату, має право на цей результат. Це право гарантується в Україні на законодавчому рівні. Як і всі основні права людини так і право інтелектуальної власності гарантовані Конституцією України, в якій є дві статті, що регулюють відносини в цій сфері суспільного життя: стаття 41 — «Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.» та стаття 54 — «Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом». Також положення про право інтелектуальної власності зафіксоване в Цивільному Кодексі України, а саме в ст. 418, в якій зазначено, що:
«1. Право інтелектуальної власності — це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
2. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об’єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
3. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом».
З цієї статті можна зробити висновки, що більш детально ці права вказані в цьому Кодексі та в інших нормативно-правових актах України, в залежності від кожного об’єкта права інтелектуальної власності.
Згідно зі ст. 420 Цивільного Кодексу України об’єктами права інтелектуальної власності є:
Згідно зі ст. 492 Цивільного Кодексу торговельною маркою є : «будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів». Тобто знаком для товарів та послуг можуть бути слова, літери, зображення, кольори та їх поєднання. Також п. 1.4 Наказу Державного патентного відомства України від 28 липня 1995 року N 116
«Про затвердження Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг» передбачає можливість знака бути звуковим або світловим. Але вищезазначений порядок чітко не визначає процедуру реєстрації таких знаків, лише зазначає, що їх можна зареєструвати «при наявності технічної можливості внесення їх до Реєстру та оприлюднення інформації стосовно їх реєстрації».
За Українським законодавством правовій охороні підлягають позначення, які зареєстровані в Україні та на них отримане свідоцтво України на знак для товарів і послуг, строк дії якого складає десять років з можливістю його продовження. Детальніше питання про порядок його одержання, права та обов’язки, що з нього випливають, ми розкриємо в іншій статті. Згідно з п. 3 ст. 494 Цивільного Кодексу України передбачена можливість наданню правової охорони знакам, на які не отримано свідоцтва, а саме для знаків які мають міжнародну реєстрацію або визнані добре відомими згідно з «Порядком визнання знака добре відомим в Україні Апеляційною палатою Державного департаменту інтелектуальної власності» затвердженим Наказом Міністерства освіти і науки України
15 квітня 2005 року N 228. Стаття 25 ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» більш детально регламентує порядок надання правової охорони добре відомим знакам, а саме: п. 1 — «Охорона прав на добре відомий знак здійснюється згідно з статтею 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності та цим Законом на підставі визнання знака добре відомим Апеляційною палатою або судом»; п. 4 — «З дати, на яку за визначенням Апеляційної палати чи суду знак став добре відомим в Україні, йому надається правова охорона така сама, якби цей знак був заявлений на реєстрацію в Україні. При цьому вона поширюється також на товари і послуги, що не споріднені з тими, для яких знак визнано добре відомим в Україні, якщо використання цього знака іншою особою стосовно таких товарів і послуг вказуватиме на зв’язок між ними та власником добре відомого знака і його інтересам, ймовірно, буде завдано шкоди таким використанням». Стаття 500 ЦК України надає можливість безоплатно використовувати знак, який вже є зареєстрованим іншою особою. Для цього особа яка використовує такий знак повинна була здійснити значну підготовку для його використання (право попереднього користувача). Але при такому використані знака право передачі прав на знак обмежено. Право попереднього користувача переходить до іншої особи лише з підприємством або діловою практикою (п.2 ст. 500 ЦК України).
В Радянській Україні такий об’єкт права інтелектуальної власності, як знак для товарів і послуг був на низькому рівні правового захисту. Це обумовлене тим, що в СРСР був тоталітарний режим, при якому всі підприємства, організації, установи знаходилися у власності держави, експорт, імпорт товарів здійснювався лише державою та був обмежений між країнами. При такому режимі не було необхідності в захисті інтелектуальної власності, оскільки власник лише один і суперечки щодо права власності на торговельну марку неможливі. Але після здобуття незалежності в Україні ситуація почала змінюватися в кращу сторону. Швидкими темпами почало розвиватись міжнародне співробітництво, підприємництво та виробництво товарів широкого вжитку недержавними підприємствами. На сьогодні в світі дуже поширене порушення права інтелектуальної власності (піратство), деякі особи неправомірно використовують «розкручені» торговельні марки для отримання незаконних прибутків. Тому кожен виробник хоче захистити совою торговельну марку від неправомірних посягань інших осіб. Завдяки цьому та збільшенню експорту, імпорту між Україною та іншими країнами, держава була змушена вдосконалювати законодавство в сфері інтелектуальної власності. За останні роки кількість зареєстрованих знаків для товарів і послуг постійно збільшується: в 2006 році було подано близько 21 тисячі заявок на реєстрацію торговельних марок, а в 2007 році вже 24 тисячі. Тому для захисту Ваших прав на знак для товарів та послуг радимо реєструвати знаки для товарів і послуг. Зараз є багато юридичних фірм, патентних повірених, які зможуть допомогти в реєстрації знаків для товарів і послуг.
Особа, яка своєю творчою діяльністю досягла певного логічного завершеного результату, має право на цей результат. Це право гарантується в Україні на законодавчому рівні. Як і всі основні права людини так і право інтелектуальної власності гарантовані Конституцією України, в якій є дві статті, що регулюють відносини в цій сфері суспільного життя: стаття 41 — «Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.» та стаття 54 — «Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом». Також положення про право інтелектуальної власності зафіксоване в Цивільному Кодексі України, а саме в ст. 418, в якій зазначено, що:
«1. Право інтелектуальної власності — це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
2. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об’єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
3. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом».
З цієї статті можна зробити висновки, що більш детально ці права вказані в цьому Кодексі та в інших нормативно-правових актах України, в залежності від кожного об’єкта права інтелектуальної власності.
Згідно зі ст. 420 Цивільного Кодексу України об’єктами права інтелектуальної власності є:
- літературні та художні твори;
- комп’ютерні програми;
- компіляції даних (бази даних);
- виконання;
- фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;
- наукові відкриття;
- винаходи, корисні моделі, промислові зразки;
- компонування (топографії) інтегральних мікросхем;
- раціоналізаторські пропозиції;
- сорти рослин, породи тварин;
- комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;
- комерційні таємниці.
- літературні, художні та наукові твори;
- виконавська діяльність артистів, звукозаписи, радіо – та телевізійні передачі;
- винаходи в усіх областях людської діяльності, — наукові відкриття;
- промислові зразки;
- товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування та комерційні позначення;
- захист проти недобросовісної конкуренції, а також всі інші права, що мають відношення до інтелектуальної діяльності в виробничій, науковій, літературній та художній областях.
Згідно зі ст. 492 Цивільного Кодексу торговельною маркою є : «будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів». Тобто знаком для товарів та послуг можуть бути слова, літери, зображення, кольори та їх поєднання. Також п. 1.4 Наказу Державного патентного відомства України від 28 липня 1995 року N 116
«Про затвердження Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг» передбачає можливість знака бути звуковим або світловим. Але вищезазначений порядок чітко не визначає процедуру реєстрації таких знаків, лише зазначає, що їх можна зареєструвати «при наявності технічної можливості внесення їх до Реєстру та оприлюднення інформації стосовно їх реєстрації».
За Українським законодавством правовій охороні підлягають позначення, які зареєстровані в Україні та на них отримане свідоцтво України на знак для товарів і послуг, строк дії якого складає десять років з можливістю його продовження. Детальніше питання про порядок його одержання, права та обов’язки, що з нього випливають, ми розкриємо в іншій статті. Згідно з п. 3 ст. 494 Цивільного Кодексу України передбачена можливість наданню правової охорони знакам, на які не отримано свідоцтва, а саме для знаків які мають міжнародну реєстрацію або визнані добре відомими згідно з «Порядком визнання знака добре відомим в Україні Апеляційною палатою Державного департаменту інтелектуальної власності» затвердженим Наказом Міністерства освіти і науки України
15 квітня 2005 року N 228. Стаття 25 ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» більш детально регламентує порядок надання правової охорони добре відомим знакам, а саме: п. 1 — «Охорона прав на добре відомий знак здійснюється згідно з статтею 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності та цим Законом на підставі визнання знака добре відомим Апеляційною палатою або судом»; п. 4 — «З дати, на яку за визначенням Апеляційної палати чи суду знак став добре відомим в Україні, йому надається правова охорона така сама, якби цей знак був заявлений на реєстрацію в Україні. При цьому вона поширюється також на товари і послуги, що не споріднені з тими, для яких знак визнано добре відомим в Україні, якщо використання цього знака іншою особою стосовно таких товарів і послуг вказуватиме на зв’язок між ними та власником добре відомого знака і його інтересам, ймовірно, буде завдано шкоди таким використанням». Стаття 500 ЦК України надає можливість безоплатно використовувати знак, який вже є зареєстрованим іншою особою. Для цього особа яка використовує такий знак повинна була здійснити значну підготовку для його використання (право попереднього користувача). Але при такому використані знака право передачі прав на знак обмежено. Право попереднього користувача переходить до іншої особи лише з підприємством або діловою практикою (п.2 ст. 500 ЦК України).
В Радянській Україні такий об’єкт права інтелектуальної власності, як знак для товарів і послуг був на низькому рівні правового захисту. Це обумовлене тим, що в СРСР був тоталітарний режим, при якому всі підприємства, організації, установи знаходилися у власності держави, експорт, імпорт товарів здійснювався лише державою та був обмежений між країнами. При такому режимі не було необхідності в захисті інтелектуальної власності, оскільки власник лише один і суперечки щодо права власності на торговельну марку неможливі. Але після здобуття незалежності в Україні ситуація почала змінюватися в кращу сторону. Швидкими темпами почало розвиватись міжнародне співробітництво, підприємництво та виробництво товарів широкого вжитку недержавними підприємствами. На сьогодні в світі дуже поширене порушення права інтелектуальної власності (піратство), деякі особи неправомірно використовують «розкручені» торговельні марки для отримання незаконних прибутків. Тому кожен виробник хоче захистити совою торговельну марку від неправомірних посягань інших осіб. Завдяки цьому та збільшенню експорту, імпорту між Україною та іншими країнами, держава була змушена вдосконалювати законодавство в сфері інтелектуальної власності. За останні роки кількість зареєстрованих знаків для товарів і послуг постійно збільшується: в 2006 році було подано близько 21 тисячі заявок на реєстрацію торговельних марок, а в 2007 році вже 24 тисячі. Тому для захисту Ваших прав на знак для товарів та послуг радимо реєструвати знаки для товарів і послуг. Зараз є багато юридичних фірм, патентних повірених, які зможуть допомогти в реєстрації знаків для товарів і послуг.
Мазур Олександр — юрисконсульт
Юридичного об’єднання «СН-груп»
Юридичного об’єднання «СН-груп»
Ср 25 Лютого 2009р. 17:31
Коментарі (0)
