Практика
Один з отримувачів нашої розсилки звернувся до нас із запитанням: які є труднощі при використанні та застосуванні в своїй підприємницькій діяльності торгового патенту? Здавалось би, це питання визначено в законодавстві досить повно. Але на практиці виникла проблема: чи застосовується дія торгового патенту, придбаного суб’єктом підприємництва відповідно до Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», при операціях з безготівковою формою розрахунків?
Для того, щоб вирішити дану проблему, хотілося б крім законодавства дослідити також судову практику з цього приводу.
Недосконалість законодавства, і як наслідок — різне його тлумачення — ось результати дослідження даного питання.
17 квітня 2001 року Вищий арбітражний суд України вирішив, що оскільки пунктом 1 статті 1 Закону України «Про патентування деяких видів господарської діяльності» визначено, що об’єктом правового регулювання є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків, та враховуючи те, що вказаний Закон не містить жодних обмежень щодо можливості застосування суб’єктом підприємницької діяльності — власником торгового патенту, безготівкової форми розрахунків, то, суб’єкти підприємницької діяльності, які придбали торговий патент, звільняються від обов’язку ведення обліку доходів і витрат щодо підприємницької діяльності, для здійснення якої придбано торговий патент, а доходи, отримані від цієї підприємницької діяльності не включаються до складу інших оподатковуваних доходів, у тому числі, до сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року, незалежно від того, в якій формі здійснювалися операції — в готівковій чи безготівковій.
Але Судова палата у господарських справах Верховного Суду України в даній ситуації послалась на інші норми і розсудила інакше:
відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України «Про патентування деяких видів господарської діяльності» об’єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків. Але стаття 3 зазначеного Закону під торговельною діяльністю розуміє роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток. Отже, на думку Верховного Суду України, законодавець, давши таке визначення торговельної діяльності, тим самим встановив, що торговий патент застосовується лише при готівковій формі розрахунків. З цього випливає, що суб’єкт підприємницької діяльності, який придбав торговий патент, але в своїй підприємницькій діяльності використовує безготівкову форму розрахунків, повинен сплачувати податки на доходи від цієї підприємницької діяльності.
Даний приклад показує нам дві абсолютно протилежні думки двох судових інстанцій, що зумовлено нечіткістю і недосконалістю законодавчої бази.
Оскільки рішення Верховного Суду не є нормативно-правовим актом, а судова практика не є в нашій державі джерелом права, то при вирішенні даної ситуації доцільно було б зробити акцент на іншому, а саме на тому, що за своїм визначенням придбання торгового патенту — це придбання державного свідоцтва, яке посвідчує право суб’єкта підприємницької діяльності на особливий порядок оподаткування відповідно до Закону; а за своєю суттю придбання торгового патенту — це сплата податків наперед. Тому після придбання торгового патенту, тобто після сплати податків наперед, чи можемо ми вимагати від особи сплатити податки ще раз? Мабуть, ні.
Для того, щоб вирішити дану проблему, хотілося б крім законодавства дослідити також судову практику з цього приводу.
Недосконалість законодавства, і як наслідок — різне його тлумачення — ось результати дослідження даного питання.
17 квітня 2001 року Вищий арбітражний суд України вирішив, що оскільки пунктом 1 статті 1 Закону України «Про патентування деяких видів господарської діяльності» визначено, що об’єктом правового регулювання є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків, та враховуючи те, що вказаний Закон не містить жодних обмежень щодо можливості застосування суб’єктом підприємницької діяльності — власником торгового патенту, безготівкової форми розрахунків, то, суб’єкти підприємницької діяльності, які придбали торговий патент, звільняються від обов’язку ведення обліку доходів і витрат щодо підприємницької діяльності, для здійснення якої придбано торговий патент, а доходи, отримані від цієї підприємницької діяльності не включаються до складу інших оподатковуваних доходів, у тому числі, до сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року, незалежно від того, в якій формі здійснювалися операції — в готівковій чи безготівковій.
Але Судова палата у господарських справах Верховного Суду України в даній ситуації послалась на інші норми і розсудила інакше:
відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України «Про патентування деяких видів господарської діяльності» об’єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків. Але стаття 3 зазначеного Закону під торговельною діяльністю розуміє роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток. Отже, на думку Верховного Суду України, законодавець, давши таке визначення торговельної діяльності, тим самим встановив, що торговий патент застосовується лише при готівковій формі розрахунків. З цього випливає, що суб’єкт підприємницької діяльності, який придбав торговий патент, але в своїй підприємницькій діяльності використовує безготівкову форму розрахунків, повинен сплачувати податки на доходи від цієї підприємницької діяльності.
Даний приклад показує нам дві абсолютно протилежні думки двох судових інстанцій, що зумовлено нечіткістю і недосконалістю законодавчої бази.
Оскільки рішення Верховного Суду не є нормативно-правовим актом, а судова практика не є в нашій державі джерелом права, то при вирішенні даної ситуації доцільно було б зробити акцент на іншому, а саме на тому, що за своїм визначенням придбання торгового патенту — це придбання державного свідоцтва, яке посвідчує право суб’єкта підприємницької діяльності на особливий порядок оподаткування відповідно до Закону; а за своєю суттю придбання торгового патенту — це сплата податків наперед. Тому після придбання торгового патенту, тобто після сплати податків наперед, чи можемо ми вимагати від особи сплатити податки ще раз? Мабуть, ні.
Постика Максим — юрисконсульт
Юридичного об’єднання «СН-груп»
Вт 10 Квітня 2007р. 10:59
Коментарі (0)
