Пропустили?
Необхідність регулярного звернення до суду за захистом порушеного або визнанням спірного права це дійсність активного бізнесу рахуватися з котрою вимушені всі учасники відносин у сфері господарювання.
Але непередбачливість суду при відправленні правосуддя не завжди дозволяє захистити своє право у суді першої інстанції. Також не рідкі випадки, коли під впливом різних умов та обставин учасники судового розгляду, що наділені правом апеляційного оскарження після винесення місцевим господарським судом рішення, що не відповідає їх інтересам повністю або частково, пропускають без поважних причин передбачений процесуальним законом строк для подання апеляції, і судове рішення набуває законної сили. У цивільному процесі ця обставина виключає можливість подальшого перегляду судового рішення, а в господарському процесі — ні.
Стаття 107 Господарсько-процесуального кодексу України (подалі ГПК України) надає право сторонам, прокурору та особам, які не були залучені до участі в справі, але відносно яких суд прийняв рішення або постанову, що стосується їх прав та обов’язків, оскаржувати в касаційний інстанції рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили.
Аналізуючи положення зазначеної статті можна зробити ряд висновків про наступне:
1. Необов’язковість у відмінності від цивільного судочинства апеляційного оскарження як стадії перегляду судового рішення (у господарському процесі апеляційне оскарження це право, а не обов’язок).
2. Можливості оскарження рішення місцевого господарського суду, що набуло чинності.
3. Наявність своєрідного процесуального «рятувального кругу» для зацікавлених та наділених правом апеляційного оскарження учасників судового розгляду у випадку, якщо вони пропустили строк для апеляційного оскарження судового рішення.
Між тим, перегляд судового рішення суду першої інстанції у порядку касації має ряд відмінностей, які також необхідно враховувати.
Передусім увагу привертають положення статті 111-7 ГПК України, згідно яким межею перегляду судового рішення у порядку касаційного оскарження є правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та/або процесуального права. Нагадаю, що відповідно до положень статті 104 ГПК у порядку апеляційного оскарження можливий не тільки перегляд судового рішення з підстав порушення та/або неправильного застосування норм матеріального та/або процесуального права, але і додаткове надання апеляційному суду доказів після попереднього обґрунтування неможливості їх надання до суду першої інстанції з поважних причин.
При розгляді положень статті 111-10 ГПК України, що передбачають підстави для скасування або зміни рішення чи постанови суду першої інстанції при касаційному оскарженні та при порівнянні їх з положеннями статті 104 ГПК України, що передбачають підстави для скасування або зміни судового рішення у порядку апеляційного провадження з’ясовується ряд суттєвих відмінностей.
Наприклад, при касаційному перегляді рішення суду, підставами для скасування або зміни судового рішення є тільки порушення або неправильне застосування норм матеріального та/або процесуального права. При перегляді судового рішення у порядку апеляції окрім вже зазначених вище, підставами для зміни або скасування судового рішення також є:
1. Неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;
2. Невідповідність висновків викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи.
3. Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими.
Вищевказані положення статей господарського процесуального закону однозначно свідчать про наявність більшого об’єму можливостей для захисту свого порушеного права у порядку апеляційного провадження ніж у порядку касаційного перегляду судових рішень.
Необхідно також сказати про неоднозначність та суперечність судової практики щодо питання застосування положень статті 107 ГПК України.
Так, Управлінню житлово-комунального господарства Івано-Франківської обласної державної адміністрації (далі Управління) для здійснення свого права на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції знадобилося оскаржити постанову Вищого господарського суду України у відповідності до якої Управлінню було відмовлено в праві касаційного оскарження рішення місцевого господарського суду.
Судова палата по господарським справам Верховного Суду України розглянувши касаційну скаргу Управління надану на постанову Вищого господарського суду України дійшла висновку про невідповідність її положенням статті 19 Конституції України та статті 107 ГПК України. Зокрема, було визнано таким, що не відповідає положенням Закону висновок Вищого господарського суду про те, що рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в касаційному порядку тільки після його перегляду у порядку апеляції (Постанова Верховного Суду України від 02.03.2004 р. за справою № 6/425).
На підставі вищевказаного можна дійти однозначного висновку — зацікавленні та наділені правом апеляційного оскарження учасники судового розгляду мають право оскаржити судове рішення місцевого суду, яке набрало законної сили. Але дотримання строків наданих процесуальним законом для апеляційного оскарження судового рішення доцільно та необхідне для найбільш ефективного захисту порушеного права учасників відносин у сфері господарювання при винесенні судом першої інстанції рішення, що не відповідає їх інтересам повністю або частково. Оскаржувати рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили необхідно тільки, якщо пропущено строк передбачений для подання апеляційної скарги.
Але непередбачливість суду при відправленні правосуддя не завжди дозволяє захистити своє право у суді першої інстанції. Також не рідкі випадки, коли під впливом різних умов та обставин учасники судового розгляду, що наділені правом апеляційного оскарження після винесення місцевим господарським судом рішення, що не відповідає їх інтересам повністю або частково, пропускають без поважних причин передбачений процесуальним законом строк для подання апеляції, і судове рішення набуває законної сили. У цивільному процесі ця обставина виключає можливість подальшого перегляду судового рішення, а в господарському процесі — ні.
Стаття 107 Господарсько-процесуального кодексу України (подалі ГПК України) надає право сторонам, прокурору та особам, які не були залучені до участі в справі, але відносно яких суд прийняв рішення або постанову, що стосується їх прав та обов’язків, оскаржувати в касаційний інстанції рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили.
Аналізуючи положення зазначеної статті можна зробити ряд висновків про наступне:
1. Необов’язковість у відмінності від цивільного судочинства апеляційного оскарження як стадії перегляду судового рішення (у господарському процесі апеляційне оскарження це право, а не обов’язок).
2. Можливості оскарження рішення місцевого господарського суду, що набуло чинності.
3. Наявність своєрідного процесуального «рятувального кругу» для зацікавлених та наділених правом апеляційного оскарження учасників судового розгляду у випадку, якщо вони пропустили строк для апеляційного оскарження судового рішення.
Між тим, перегляд судового рішення суду першої інстанції у порядку касації має ряд відмінностей, які також необхідно враховувати.
Передусім увагу привертають положення статті 111-7 ГПК України, згідно яким межею перегляду судового рішення у порядку касаційного оскарження є правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та/або процесуального права. Нагадаю, що відповідно до положень статті 104 ГПК у порядку апеляційного оскарження можливий не тільки перегляд судового рішення з підстав порушення та/або неправильного застосування норм матеріального та/або процесуального права, але і додаткове надання апеляційному суду доказів після попереднього обґрунтування неможливості їх надання до суду першої інстанції з поважних причин.
При розгляді положень статті 111-10 ГПК України, що передбачають підстави для скасування або зміни рішення чи постанови суду першої інстанції при касаційному оскарженні та при порівнянні їх з положеннями статті 104 ГПК України, що передбачають підстави для скасування або зміни судового рішення у порядку апеляційного провадження з’ясовується ряд суттєвих відмінностей.
Наприклад, при касаційному перегляді рішення суду, підставами для скасування або зміни судового рішення є тільки порушення або неправильне застосування норм матеріального та/або процесуального права. При перегляді судового рішення у порядку апеляції окрім вже зазначених вище, підставами для зміни або скасування судового рішення також є:
1. Неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;
2. Невідповідність висновків викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи.
3. Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими.
Вищевказані положення статей господарського процесуального закону однозначно свідчать про наявність більшого об’єму можливостей для захисту свого порушеного права у порядку апеляційного провадження ніж у порядку касаційного перегляду судових рішень.
Необхідно також сказати про неоднозначність та суперечність судової практики щодо питання застосування положень статті 107 ГПК України.
Так, Управлінню житлово-комунального господарства Івано-Франківської обласної державної адміністрації (далі Управління) для здійснення свого права на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції знадобилося оскаржити постанову Вищого господарського суду України у відповідності до якої Управлінню було відмовлено в праві касаційного оскарження рішення місцевого господарського суду.
Судова палата по господарським справам Верховного Суду України розглянувши касаційну скаргу Управління надану на постанову Вищого господарського суду України дійшла висновку про невідповідність її положенням статті 19 Конституції України та статті 107 ГПК України. Зокрема, було визнано таким, що не відповідає положенням Закону висновок Вищого господарського суду про те, що рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в касаційному порядку тільки після його перегляду у порядку апеляції (Постанова Верховного Суду України від 02.03.2004 р. за справою № 6/425).
На підставі вищевказаного можна дійти однозначного висновку — зацікавленні та наділені правом апеляційного оскарження учасники судового розгляду мають право оскаржити судове рішення місцевого суду, яке набрало законної сили. Але дотримання строків наданих процесуальним законом для апеляційного оскарження судового рішення доцільно та необхідне для найбільш ефективного захисту порушеного права учасників відносин у сфері господарювання при винесенні судом першої інстанції рішення, що не відповідає їх інтересам повністю або частково. Оскаржувати рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили необхідно тільки, якщо пропущено строк передбачений для подання апеляційної скарги.
Єгоричев Павло — юрисконсульт
Юридичного об’єднання «СН-груп»
Ср 06 Вересня 2006р. 10:45
Коментарі (0)
